Потреба у Законі, який регулює правовідносини громадян, влади й забруднювачів, встановлює правові та організаційні засади запобігання, зменшення і контролю забруднення та разом з тим стоїть на захисті конституційних прав громадян, визріває давно. Чим ця потреба дозріє і як гучно вибухне – питання іншого порядку.

Проблеми, пов’язані зі станом довкілля, на території України мають різні причини – як об’єктивні, так і не зовсім. З одного боку ми маємо потужну промисловість, що дає робочі місця та, відповідно, податки, які дозволяють розвивати неприбуткові галузі, соціальну сферу. З іншого – разом з надходженнями до бюджету ми нерідко отримуємо цілу низку лікарняних довідок та рецептів для нових жертв промислового забруднення, іноді з “букетом” хвороб. З об’єктивного – промисловий гігант має складні цикли виробництва і потужне обладнання. Зазвичай таке обладнання застаріле (ще радянських часів), яке є джерелом значного забруднення довкілля. 

За кожного нового складу уряду розгортаються нові гучні довкільні кампанії, які тихцем згасають вже на етапі обговорень. Підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати 29 європейських екологічних директив в конкретні часові межі. А загалом для повноправного членства в ЄС ми маємо імплементувати майже 200 різних актів у сфері захисту довкілля та змін клімату. 

І ніби вже інтегрована до нашого законодавства низка європейських директив, регламентів та політик, проте нерідко ці норми в українському виконанні виявляються фікцією – директиви імплементуються шматками, а чималу кількість регламентів та політик ні урядовці, ні депутати навіть не брали до розгляду. 

Окрім того, що держава Україна зобов’язалася перед Європейським Союзом гармонізувати законодавство з європейським, наші законотворці мають невиконані зобов’язання також перед українцями. На виконання одного з таких ми чекаємо від 1996 року – часу ухвалення Основного Закону, який гарантує громадянам право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України). Стаття ж 3 Конституції проголошує найвищими соціальними цінностями нашої держави саме людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. 

Потреба у законі, який регулює правовідносини громадян, влади й потенційних забруднювачів і встановлює правові та організаційні засади запобігання, зменшення та контролю забруднення та разом з тим стоїть на захисті конституційних прав громадян, визріває давно. Чим ця потреба дозріє і як гучно вибухне – питання іншого порядку. Аби цей вибух не відбувся, важливо впливати на владу і вимагати законодавчих змін. Резонно також було би під час розробки соціально важливих законопроєктів, аби законотворці ставили собі питання: чи вирішують запропоновані зміни дотримання найвищих соціальних цінностей нашої держави, чи вони лобіюють фінансові інтереси певного кола осіб? 

14 пропозицій та зауважень ГС «ДТКР» були враховані у проєкті Закону “Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля”. Загалом у спілці напрацювали та подали до Верховної Ради 73 зауваження і пропозиції. 12 з них стосувалися надання визначень, а 61 належали до суті законопроєкту.  

Впродовж останніх років команда ГС «Досить труїти Кривий Ріг» (ГС – «ДТКР») ретельно стежить за процесами, що відбуваються навколо нормативних актів, які ухвалюються і які мали би вирішувати екологічні проблеми. У спілці безперервно моніторять законотворчість народних депутатів та позицію профільного міністерства, уважно вивчають запропоновані проекти законів та підзаконних актів, до яких надають свої пропозиції та зауваження. 

За словами фахівців ГС «ДТКР», різні варіанти проєктів Законів, які мають на меті вирішення екологічних проблем та забезпечення виконання Угоди про Асоціацію з ЄС, періодично пропонуються до розгляду у Верховній Раді з 2021 року. Реалізації такої мети мало би сприяти впровадження інтегрованого довкільного дозволу та найкращих доступних технологій. Але українське законодавство для низки важливих норм не містить навіть необхідних визначень.

До кожної з попередніх редакцій законопроєктів щодо впровадження інтегрованого довкільного дозволу експерти спілки подавали свої пропозиції, і частину з них законотворці врахували. Загалом напрацювали та подали до Верховної Ради 73 зауваження і пропозиції. 12 з них стосувалися надання визначень, а 61 належали до суті документу. Тобто неврахованою залишилася значна частина пропозицій, які могли би суттєво посилити Закон у частині захисту довкілля та конституційних прав громадян. Нині ж виглядає так, що більш захищеними можуть виявитися саме забруднювачі. 

На підставі детального аналізу законопроєкту «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля» №6004-д від 04.01.2023 ГС «Досить труїти Кривий Ріг» зробила висновки, що він не враховує в повній мірі вимог Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24.11.2010 про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення) (далі – Директива). 14 пропозицій та зауважень ГС «ДТКР», які були враховані раніше, увійшли до проєкту Закону «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля». Також експерти спілки подали до нього понад 50 нових пропозицій, які перебувають на розгляді у Верховній Раді.

Викликає питання ситуація з відтермінуванням впровадження найкращих доступних технологій (далі – НДТМ). Адже встановлені законопроєктом строки не лише не відповідають умовам Угоди про Асоціацію з ЄС та Директиві, а також містять корупційні ризики. Справа в тім, що прикінцеві положення 6004-д дозволяють не виводити з експлуатації устаткування з кінцевим терміном, що настав, ще впродовж чотирьох років після завершення дії воєнного стану.

Через недосконалість запропонованого депутатами варіанту законопроєкту команда спілки звернулася до Президента України, Верховної Ради та Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування з проханням розглянути та долучити до з/п № 6004-д не враховані раніше пропозиції. Однак відповідь, яку надіслали з профільного комітету ВР, лише додала питань. 

Завдяки пропозиціям ГС «ДТКР» законотворці таки включили тлумачення інтегрованого довкільного дозволу. Проте передбачений пунктом 6 статті 3 законопроєкту єдиний розмір ставки збору за його отримання у 100500 гривень є прямим порушенням Директиви та принципу «забруднювач платить». Ставка не може бути однаковою для різних видів діяльності, обсягів виробництва, кількості джерел викидів та речовин, що потрапляють у довкілля, тобто наприклад для маленької майстерні і металургійного гиганта. 

Експерти спілки пропонують розробити формулу обрахування розміру ставки для інтегрованого довкільного дозволу, яка б встановлювала для кожного виду виробництва різний розмір – з урахуванням усіх чинників. До цих чинників ми пропонуємо віднести:

• вид виробництва;
• кількість джерел викидів та їх стан (дата впровадження, застарілість технологій, технічний стан потужностей);
• види викидів та їх кількість;
• клас небезпечності викидів;
• кумулятивний вплив на довкілля; 
• впровадження найкращих доступних технологій (пільговий коефіцієнт, який забезпечує отримання інтегрованого довкільного дозволу в стислі строки та за найменшою ціною).

Окрім того, пункт 6 статті 3 законопроєкту передбачає, що фінансові надходження за отримання інтегрованого довкільного дозволу мають направлятися до Державного бюджету. ГС «Досить труїти Кривий Ріг» наполягає на необхідності сплати цих коштів до місцевих бюджетів – за місцем розташування виробництва та джерела здійснення викидів. Дискримінаційність існуючих законодавчих норм у використанні так званих екологічних надходжень ГС «ДТКР» довела у 2022 році під час проведення дослідження «Аналіз передумов дискримінації жителів промислових агломерацій на прикладі Кривого Рогу». Тож продовження практики централізованого збору та розподілу коштів від отримання інтегрованого довкільного дозволу лише поглибить проблеми промислових регіонів. 

… проєкт Закону «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля» виглядає, як дивний жарт про Конституцію України та конституційні права громадян…

Окремі норми законопроєкту № 6004-д не відповідають принципу юридичної визначеності, у ньому закладені занадто широкі дискреційні (дискреція –- вирішення питань на власний розсуд) повноваження дозвільного органу, що створює високі корупційні ризики. Структура та зміст законопроєкту не відповідають його назві, а його текст переповнений такими складними мовними конструкціями, які створюють неоднозначне тлумачення його суті. У законопроєкті закладені норми, що протирічать вимогам Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі – Орхуська конвенція). 

В «ДТКР» зазначають, що порушення Орхуської конвенції закладене також у запропонованих законопроєктом термінах проведення громадських слухань – «не раніше ніж на десятий робочий день з дня оприлюднення оголошення». Такого строку критично не достатньо для вивчення заяви оператора установки, підготовки фахових пропозицій та зауважень. Сама ж процедура ризикує перетворитися на формальну. Особливо якщо врахувати відсутність конкретики у вимогах до ведення реєстру та строків подання зауважень і пропозицій.

Проблему складає юридична неврегульованість процесу підрахунку та визначення кумулятивного впливу на довкілля. Ба більше, запропонований проєкт взагалі не надає визначення поняттям «кумулятивний вплив» та «компенсаційні заходи» та не передбачає їх врахування. Водночас чинне природоохоронне законодавство, зокрема ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», вимагає від суб’єкта господарювання під час проходження процедури ОВД та підготовки звіту з ОВД проведення досліджень кумулятивного впливу на довкілля від планованої діяльності та тих, що вже існують або плануються поруч, та забезпечення компенсаційних заходів задля зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, життя та здоров’я людей. Хоча самого тлумачення «кумулятивного впливу» та «компенсаційних заходів» не містять ані ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», ані інші природоохоронні нормативні акти.  

Така прогалина в законодавстві щодо суб’єкта господарювання з одного боку порушує принцип юридичної визначеності, з іншого – надає можливість суб’єкту господарювання тлумачити вимоги Закону на власний розсуд. В якості прикладу можна розглянути участь ГС «ДТКР» у процедурах ОВД. З моменту, як набув чинності ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», експерти спілки взяли участь у понад 50 процедурах, де жоден із суб’єктів господарювання не врахував та не надав розрахунків кумулятивного впливу на довкілля своєї планованої діяльності разом з тими, що існують або плануються поруч. Компенсаційні ж заходи здебільшого зводилися до фрази: «передбачено сплату екологічних податків». Зауваження спілки з цього приводу, надані до уповноважених органів, не знаходили належної реакції. Це є порушенням процедури ОВД та екологічних прав громадян.

А допоки проєкт Закону «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля» виглядає  як дивний жарт про Конитуцію України та конституційні права громадян, команда громадської спілки «Досить труїти Кривий Ріг» з нетерпінням очікує на реакцію з владних кабінетів і сподівається, що помилковою є не назва, а текст документу.