Спочатку про хороше. Щоб зменшити пиління, поверхню доріг на хвостосховищах закріплюють бішофітом. У кар’єрах, де працює більше транспорту, цей метод не дає такого ефекту, тому там дороги зрошують водою. На 2 кар’єрах постійно задіяні 7 машин.

Також на АМКР вивчають експериментальний метод обробки поверхні хвостів мульчею (продуктом переробки деревини), в результаті чого утворюється стійка кірка, по якій, навіть, можна ходити. Після такі площі можна буде засіяти рослинами – це в рази зменшить пиління. Цю технологію хочуть використовувати й на бортах хвостосховищ для закріплення.

Про погане. «АМКР» на свій розсуд зменшив список складу комісії та не пустив на підприємство деяких екоактивістів, представників районних Металургійного, Центрально-Міського та Інгулецького виконкомів, а також іще одну співробітницю управління екології. Хто і чому приймав таке рішення та чим керувався при виборі недопущених персон, нам не повідомили, перекидаючи відповідальність з відділу на відділ.

Стан санітарно-захисних зон гірничого департаменту суттєвих зауважень не викликав. В цілому, дороги в день нашого приїзду були политі. Проте самі представники підприємства зізнаються, що не можуть зволожувати усі передбачені вулиці селища НКГЗК через те, що у приватному секторі дуже вузькі дороги, і транспорт підприємства пошкоджується. Місцевих мешканців просили підрізати свої дерева для проїзду техніки, поки що де підрізали – там і поливають.

Пилопригнічення на «Автовідвалі» недостатнє. Він дуже великий, містить багато мілких часточок, а всю його площу і борти не зволожують. Тому, як ми побачили, вже за маленького вітерця з поверхні піднімається дрібна червона пилюка. Вона летить на досить далекі відстані, наприклад, на мікрорайони Карачуни та Макулан. Їх дуже добре видно з верхівки цього високого відвалу. Такі території треба обробляти ретельніше, закріплювати поверхні реагентами, не забувати про борти.