Російська агресія спричинила важкі втрати та заподіяла непоправної шкоди Україні. Армія росії вдається до тероризму, і однією з її цілей є довкілля. Внаслідок бойових дій потерпають водні ресурси, люди залишаються без доступу до питної води, знищується природно-заповідний фонд, гинуть рідкісні тварини та рослини, випалюються заповідні території, утворюються надзвичайно великі обсяги військового та будівельного сміття.

Народна депутатка України Олена Криворучкіна під час обговорення екологічних проблем у студії «Експерт.КР» повідомила, що наразі збитки, завдані довкіллю України, оцінюються у 1 трильйон 387 мільярдів гривень. І цифри будуть більшими, адже не все ще обраховано, зазначила пані Криворучкіна. Вона додала, що це оцінка шкоди для екосистем, не враховуючи пов’язаної з цим шкоди для здоров’я українців. Поки немає доступу до окупованих територій, тому там зараз неможливо оцінити збитки. Нардеп повідомила, що в Азовському морі спостерігається мор риби. Але причини без відбору проб води назвати важко. Із супутникових знімків видно, що в Чорному морі внаслідок бойових дій сформувалася нафтова пляма близько 2 тис. км², зазначила Олена Криворучкіна.

Наслідки для природно-заповідного фонду

Широківський район Дніпропетровської області навесні та влітку був під серйозними обстрілами, а на Херсонщині тривали тяжкі бої. Внаслідок цього вигоріли заповідні території та ліси: унікальна Кобильна балка, заповідник «Летючі піски», Недогірський ліс. Після звільнення Херсонщини Силами оборони України та віддалення лінії фронту Широківська громада перестала потерпати від постійних обстрілів. 

Широківський селищний голова Олександр Кокул розповів, що за час війни на території громади вигоріло близько 30 га лісу та приблизно 13-15 га (до 10%) балки Кобильної. Зараз збитки підраховують працівники прокуратури та поліції. У громаді тим часом почали потроху висаджувати нові дерева. Наразі немає доступу до всіх лісів та лісосмуг, вони залишаються замінованими. Допоки проходить розмінування, бути там чи проводити будь-які роботи небезпечно. Щодо балки Кобильної селищний голова висловлює надію, що без обстрілів природа в ній почне відновлюватися. 

Еколог ДТКР Анна Амбросова зазначила, що знищення природних об’єктів та унікальних зон – серйозна проблема. Вона пояснила: у природі все пов’язане, і порушення однієї ланки може призвести до непередбачуваних наслідків для іншої, зокрема і для людини. До прикладу, через Херсонщину та Дніпропетровщину пролягають шляхи міграції птахів. Тут пернаті зупинялись для відпочинку або гніздування. Через бойові дії вони не змогли цього зробити, частина з них загинули. А серед них – рідкісні види, які знаходяться під охороною Бернської конвенції. 

Будівельне сміття, яке утворилося внаслідок бойових дій

Ще одна тема, якої торкнулися в обговоренні – будівельне та воєнне сміття. Під час бойових дій утворюється велика кількість відходів. Зеленодольська громада, одна з найбільш постраждалих на Дніпропетровщині, гостро відчула цю проблему. Міський голова Зеленодольська Дмитро Невеселий розповів, що зараз місто очищають від відходів руйнувань. Цілу цеглу складають окремо для повторного використання, залишки будівельних конструкцій  подрібнюють та ними подекуди підсипають дороги. Зараз сортують інші відходи та шукають шляхи їх утилізації. Однією з серйозних проблем в цьому напрямку він називає утилізацію шиферу. Еколог ДТКР пояснює, що довгий час у виробництві покрівельного матеріалу використовували азбест, дрібні частки якого негативно впливають на здоров’я людини. Такий шифер потребує спеціальної переробки чи захоронення. Руйнуваннями росія створила ще одну екологічну проблему для України.

Кабінет Міністрів України 27 вересня 2022 року ухвалив Постанову №1073, якою затверджений Порядок поводження з відходами руйнувань, що утворилися  внаслідок бойових дій. У документі серед іншого наведений перелік компонентів таких відходів та можливі шляхи їх повторного використання. Фахівці ДТКР зазначили, що в цілому Порядок є ефективним та своєчасним.

Безпека води

Ще одна проблема війни, з якою стикаються українці – це відсутність води. Вона лежить не лише у площині екології, а ще й санітарно-епідеміологічної безпеки. Росія завдає шкоди інженерним мережам водопостачання та водовідведення, прісним водам. Наприклад, у 2022 році через російське вторгнення не змогли промити русло річки Інгулець після скидання надсолоних шахтних вод зі ставка-накопичувача, як це робили щороку. Проконтролювати стан річки після скиду було неможливо через активні бойові дії на тій території. Інгулець нижче за течією є джерелом зрошення полів на Херсонщині. І якщо десь воду змогли відібрати для поливу, то робилося це солоною водою. Це негативно позначається на ґрунтах та городині. А ще нижче за течією Інгулець є одним з джерел водопостачання Миколаєва. Навесні російська армія залишила місто без води. І за умов промивання Інгулець можна було б розглядати як альтернативу зруйнованому водогону, проте тоді вода була не придатна для питного водопостачання, зазначила еколог ДТКР Анна Амбросова.

Доступ до питної води є проблемою всього світу. Росія своєю агресією завдала ще більше шкоди водним ресурсам і поставила більш гостро це питання. Наслідки ми будемо спостерігати у майбутньому. Зараз складно оцінити, наскільки російська агресія вплинула на водний фонд України і Європи, адже ми всі пов’язані однією водною мережею.

«Росія за те, що вторглася в Україну, має дорого заплатити», – сказала юристка ДТКР Олена Шафранова. «Але те, що вона зробила і робить із довкіллям – на сьогодні не розроблено жодного міжнародного акту чи закону, який би визначав міру покарання. Це просто неприпустимо в сучасних умовах. Тому однією з великих задач України є серйозний вплив на міжнародну спільноту, щоб змінювати міжнародне законодавство, яке ухвалювалося у 50-60-х роках і зовсім не пристосоване до сучасних реалій», – підсумувала вона.

Відео з заходу: https://youtu.be/Hdi2zFbTpFs

________________________________

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.