З початку повномасштабного вторгнення в Україну російська федерація демонструє всьому світові нехтування нормами моралі і права, зухвало порушує правила, міжнародні домовленості та міжнародні норми, які тривалий час для світової спільноти були непохитними догмами-стовпами світоустрою та гарантіями безпеки. Росією в одну мить було зірвано ілюзорне простирадло безпеки й миру, під яким ховалася проблематика немічності та безпорадності міжнародних інституцій, абсолютна безкарність терористичних держав та їх правителів. З 2014 року в Україні триває війна, яку розпочала російська федерація, весь час агресор не міг пояснити міжнародній спільноті істинну причину та цілі повномасштабного вторгнення у 2022 році. Кожного разу агресор називав нові й нові причини ведення війни в Україні: захист російськомовних і при цьому нещадно знищує російськомовну частину населення України, захист національних інтересів росії та її громадян на території незалежної країни – України; об’єднання російського народу, знову ж чомусь на території суверенної України та інші не зрозумілі здоровій людині пояснення.

Насправді, якщо розплющити очі, та почати не тільки висловлювати занепокоєння, а й діяти згідно прописних норм міжнародного права, цілі росіян стають очевидними, оскільки підрив Каховської ГЕС у 2023 та жахливі наслідки для природи (екоцид), що були завдані цим воєнним злочином, загибель цивільних людей не єдиний випадок, коли росіяни порушили статтю 56 Додаткового протоколу до Женевської Конвенції. До цих воєнних злочинів можна також віднести цілеспрямоване знищення енергетичної системи України.  Росіяни підірвали гідротехнічні споруди в Харкові (Оскіл), намагалися підірвати гідротехнічну споруду в м. Кривому Розі (річки Інгулець-Саксагань), неодноразово в місті Запоріжжі, і ось, недавно підірвали Тернівську гідротехнічну споруду. В той же час, жодного разу ці воєнні злочини росіян не отримали з боку ООН належної оцінки, засудження та відповідних дій згідно Статуту ООН. Ціль росіян в цій війні – завдати широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу України. Мета росіян в цій війні – створити для українців такі умови життя, що розраховані призвести до  знищення української нації. Саме такі дії, згідно норм міжнародного права й мають ознаки геноциду й екоциду.

15 червня 2023 Європейським парламентом було прийнято Резолюцію щодо сталої реконструкції та інтеграції України до євроатлантичної спільноти, у якій засуджується руйнування рф греблі Каховської ГЕС, що спричинило масштабні повені, екологічну катастрофу та екоцид в Україні та визнається воєнним злочином.

Наразі правоохоронними органами України ведеться слідство у кримінальному провадженні за ст. 441 (екоцид) Кримінального Кодексу України відносно воєнних російських злочинців за підрив Каховської ГЕС у 2023 році. Національне законодавство виявилось більш адаптованим до сучасних реалій і викликів, та, хоча, за цією статтею не було покарано жодного правопорушника у мирні часи, але, все ж, наявність дефініції такого виду злочину, визначення його складу та санкцій за його вчинення дає змогу в умовах війни росії проти України фіксувати такі порушення та вести слідство, забезпечуючи тим самим можливості у майбутньому притягнення агресора до відповідальності за завдання шкоди українському довкіллю.

В той же час, міжнародне право не виокремлює «екоцид» як міжнародний злочин, зазвичай міжнародне право розглядає його як складову злочинів проти людства, воєнних злочинів. Отже, однією з задач української дипломатії має стати адвокатування на міжнародному рівні криміналізації «екоциду» та внесення його до Римського статуту як окремого виду злочину для закладення фундаменту можливостей розгляду таких воєнних злочинів МКС та забезпечення в майбутньому притягнення винних до відповідальності.

21 серпня 2024 року Верховна Рада України ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, що є значним й необхідним кроком для України, що забезпечить притягнення російських злочинців до відповідальності за воєнні злочини.

Наступним кроком з боку України має стати звернення до уповноважених органів ООН з вимогою вжити відповідно до Статуту ООН, заходів, задля запобігання і припинення актів геноциду українського народу та тотального порушення російською федерацією Женевської Конвенції, вимагати розгляду цих фактів воєнних злочинів геноциду Міжнародним Судом ООН.

Слід нагадати, що згідно частини ІІІ Розділу І (Методи та засоби ведення війни – статус комбатантів та військовополонених) , частини 3 статті 35 Додаткового протоколу до Женевської Конвенції заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу.

Частина І статті 55 Додаткового протоколу до Женевської Конвенції проголошує:

При веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров’ю або виживанню населення.

Частиною І статті 56 Додаткового протоколу до Женевської Конвенції встановлено:

Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, – не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є воєнними об’єктами, якщо такий напад можу викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення.

Геноцидом згідно статті ІІ Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього є діяння вчинене з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: умисне створення для такої групи умов життя, розрахованих призвести до її повного або часткового фізичного знищення.

Отже цілеспрямовані військові атаки росії на українські гідротехнічні споруди та енергосистему України це не випадковість – це методи ведення війни росіян, їх ціль – геноцид українського народу, екоцид. Таке масштабне завдання шкоди українському довкіллю та водним ресурсам будуть мати тяжкі наслідки не тільки для довкілля України, але й для всього світу. Відповідальність за геноцид має стати предметом розгляду Міжнародного Суду ООН за вимогою України.

В той час, коли цивілізовані країни намагаються зупинити світові кліматичні зміни, вирішити проблеми прісної води, які поставлять під загрозу виживання багатої кількості людей планети, рятують зникаючи види тварин та рослин, російська федерація веде повномасштабну війну в Україні й посеред Європи безжалісно знищує все живе та чинить екоцид й геноцид українського народу.

Екоцид не має меж та кордонів. Наслідки злочину – екоциду, якій цілеспрямовано чинить росія відчує кожна людина на всій планеті Земля. Екоцид – окремий злочин.

В докладі про стан водних ресурсів світу ЮНЕСКО зазначають, Water Resources Group (2009) дійшла висновку, що до 2030 року світ зіткнеться з глобальним дефіцитом води на рівні 40%. У цьому ж звіті йдеться, що до 2050 р. чисельність людей з недостатнім доступом до води зросте до 5 мільярдів.

Коли ЮНЕСКО писали свій доклад у 2009 році вони не враховували, що росія буде завдавати шкоди саме водним ресурсам України. Маріуполь, Херсонська область, Миколаївська область, Дніпропетровська область, Бахмут, Краматорськ, низка інших міст та сел України залишилися без доступу до чистої води. За наслідками руйнування українських гідротехнічних споруд росією було осушено великі території водних басейнів річок та втрачено велику кількість об’ємів прісної води. На жаль повністю підрахувати такі втрати наразі не можливо адже й досі території, де відбувались такі воєнні злочини або окуповані, або знаходяться на лінії зіткнення. Окупанти знищують системи водопостачання у містах. Через обстріли небезпечних промислових об’єктів забруднюються річки. Росіяни також руйнують каналізаційні та очищувальні системи. Стоки потрапляють у водойми, отруюють воду та погіршують її якість. Дніпро – основне джерело водопостачання та велика Європейська артерія прісної води. Дніпро забезпечує водою ⅔ території України. Окупанти зробили з неї розділову лінію фронту, мінують береги, розміщують на них зброю. Дніпро також був й основним джерелом накопичення води на Каховській ГЕС.

Отже показники 2009 ЮНЕСКО щодо глобальних втрат прісної води через злочинні дії росії на сьогодні вже не актуальні, ці злочини стануть і наслідком прискорення глобального потепління та впливу на екосистему всього світу. Тож, воєнні злочини росії давно вже вийшли за кордони нашої країни та ширяться територіями інших країн як міна повільної дії, яка може вибухнути несподіваними наслідками для природи та людства.

Шафранова Олена Валеріївна
адвокатеса, координаторка
ГС «Досить труїти Кривій Ріг»