У жовтні координаторка коаліції «Досить труїти Кривий Ріг» Олена Шафранова дала інтерв’ю Le courrier d’europe centrale, в якому розповіла про екологічний вимір війни росії проти України.

Про всі злочини росії як держави-терориста необхідно говорити на різних майданчиках. Ми повинні доносити міжнародній спільноті інформацію про те, як цинічно та цілеспрямовано росія намагається знищити українців та нашу країну.

Стаття вийшла під назвою: «Олена Шафранова: “Погіршення довкілля – один із злочинів російського агресора”». Читайте матеріал

на сайті видання або нижче у перекладі.

Інтерв’ю координатори та головної юристки коаліції «Досить труїти Кривий Ріг» Олени Шафранової для Le courrier d’europe centrale

(переклад матеріалу, опублікованого на сайті видання)

Олена Шафранова: «Погіршення довкілля – один із злочинів російського агресора»

У цьому інтерв’ю Олена Шафранова, адвокат із Кривого Рогу, міста на півдні України, висвітлює екологічний вимір російсько–української війни.  

Порівняно з людськими та матеріальними руйнуваннями, спричиненими російським вторгненням в Україну, екологічні наслідки війни все ще залишаються відносно невідомими. Однак, як пояснила Олена Шафранова, юрист–еколог у Кривому Розі, 7-му за величиною місті країни, розташованому в центрально–південній Україні, довкілля є одним із об’єктів російських атак і буде важливим питанням під час післявоєнного відновлення. ЇЇ організація «Досить труїти Кривий Ріг» вже давно бореться за створення здоровішого середовища у своєму регіоні, але близькість військового фронту породжує нові лиха. У вересні російські ракети влучили в склад палива та міську гідроспоруду, завдавши значної шкоди.

Le Courrier d’Europe centrale: Чи можете ви розповісти нам більше про себе та свою організацію?

Олена Шафранова: Організація «Досить труїти Кривий Ріг» – це фактично коаліція 18 громадських організацій, які об’єдналися для захисту права на безпечне та чисте довкілля. Організація офіційно інституціалізувалася у 2018 році, зареєструвавшись як громадська спілка. Статутною метою коаліції є покращення екологічної ситуації в регіоні. Зі свого боку я координую діяльність організації та одночасно здійснюю юридичний супровід як юрист.

Ми застосовуємо екосистемний підхід в усіх сферах соціально–економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина на чисте та безпечне довкілля, запровадження збалансованого природокористування, збереження та відновлення природних екосистем. Наша організація надає експертні знання з питань захисту навколишнього середовища, намагається зміцнити громадянське суспільство та сприяє кращій екологічній політиці.

Звісно, ​​в Україні та за кордоном усі говорять про жахливі наслідки війни для мирного населення та військових, але є й серйозні екологічні наслідки. Можете деталізувати, які?

Дійсно, війна негативно впливає на навколишнє середовище: забруднює моря та річки, повітря та землю, впливає як на тварин, так і на людей. Мова йде, наприклад, про велику річку України Дніпро, про Азовське і Чорне моря. Бомбардування отруює ґрунти та сільськогосподарські угіддя під час удару, скидання ракет і вибухи забруднюють повітря, не кажучи вже про все, що горить, будь то військова техніка, будівлі чи ліси. У цій війні нафтопереробні заводи та склади часто зазнавали ударів, які викликали серйозні пожежі. І, звичайно, війна приносить свою частку відходів у вигляді військової техніки та уламків. Зрештою, не слід забувати, що ризики радіоактивного забруднення від захоплення російською армією Запорізької АЕС залишаються досить високими. Було б катастрофою, якби цей об’єкт серйозно постраждав.

14 вересня російські військові розбомбили інфраструктуру по всій Україні, зокрема Криворізьку гідроспоруду. Чи можете ви розповісти нам, що сталося?

Того дня наша команда, моя родина та я були в місті. Я просто була на вулиці біля свого будинку з молодшою ​​донькою під час вибухів. Ми чули і відчували ці вибухи, деякі мої колеги навіть бачили, тому що ця гідротехнічна споруда знаходиться в місті. Загалом росіяни запустили вісім ракет.

Відразу після вибухів рівень води в річці Інгулець почав стрімко підвищуватися і вже наступного ранку досягав житлових будинків. Мешканці будинків втратили доступ до питної води, але ввечері подачу відновили. Загалом підтоплено 280 житлових будинків.

На щастя, місцева влада відреагувала, і за добу рівень води нормалізувався. Але колір річки став червоним. Потім у наступні два дні російські військові завдали ще двох ракетних ударів по гідроспоруді.

Звісно, ​​нам усім було страшно, тому що ми розуміли, що якщо вони досягнуть своєї мети, то над частиною міста прокотиться 12-метрова хвиля, яка знесе все на своєму шляху і наслідки якої будуть непередбачуваними для людей, їх життя та довкілля. Це новий теракт держави–терориста – Росії.

Після бомбардувань сталася повінь і річка Інгулець почервоніла. Річку отруїли? Чи є привід хвилюватися за екологічну систему річки?

На третій день після обстрілу наша команда взяла проби води з різних місць, щоб дослідити рівень забруднення та можливу небезпеку для довкілля. Виявилося, що загрози флорі та фауні річки немає.

За класифікацією вода з усіх відібраних нами проб відноситься до 2 і 3 категорії: добра і посередня. Всього є сім категорій, вода вважається небезпечною з 5 категорії. Таким чином, воду Інгульця можна назвати відносно безпечною.

Також перевіряли вміст розчиненого кисню у воді. Насичення у всіх зразках було більше 90%. Це означає, що рибам і рослинності в річці не бракує кисню. Тому тваринний і рослинний світ річки не загине від почервоніння води.

Найбільше хвилював місцевих колір. Очевидно, це викликано наявністю частинок мулу та гематиту, вони осядуть на дно. І колір річки з часом повернеться до нормального. Оскільки ми не маємо змоги аналізувати воду на санітарно–епідеміологічні показники, ми не можемо повною мірою оцінити, чи справді вода безпечна.

Немає причин панікувати через почервоніння води. Але це нагадує нам, що бомбардування та руйнування дамби мають наслідки для навколишнього середовища. Як і за інші злочини, Росія повинна нести відповідальність за спробу створити гуманітарну катастрофу, залишивши велике місто без водопостачання, спричинивши втрату води зі сховищ і спробу створити екологічну катастрофу.

Південний фронт недалеко від вашого міста, Кривого Рогу. Який вплив військових дій на навколишнє середовище ви спостерігали у своїй та сусідніх областях?

Ми бачили, як 6 вересня було зруйновано нафтобазу в місті Кривий Ріг, а через тиждень – атаку на гідроспоруду. Ми не маємо доступу до зон бойових дій на південь від міста, тому не можемо безпосередньо спостерігати наслідки військових дій для навколишнього середовища. І, звичайно, це небезпечно. Але ми знаємо, які наслідки мають ці удари, які я перерахувала раніше.

Вже зараз обговорюється питання повоєнного відновлення України. Чи йде мова про ліквідацію екологічних наслідків?

В Україні активно обговорюється питання післявоєнної відбудови, в тому числі, ліквідації екологічних збитків. Наша команда «Досить труїти Кривий Ріг» бере активну участь у розробці нормативно–правових актів, які б дозволяли визначати збитки та розраховувати штрафні санкції за шкоду довкіллю. Ми беремо участь у різних робочих групах на різних рівнях держави, які створювалися для розробки концепції повоєнної відбудови України.

І у воєнний час турбота про довкілля не змінилася. Навпаки, вона посилювалася в очах українців.

Вас не турбує те, що люди вже не дбають про екологію ні зараз, ні після війни?

За останні роки екологічний рух став одним із найпотужніших рухів в Україні і зумів зробити тему захисту довкілля однією з найактуальніших. Наша організація також зробила свій внесок у популяризацію екологічної тематики. Актуальність проблеми яскраво відобразилася на нещодавніх місцевих виборах, де кожен із кандидатів був змушений запропонувати екологічні заходи у своїй політичній платформі. Крім того, опитування показують, що для місцевих жителів вирішення екологічних проблем входить до п‘ятірки найважливіших тем. І у воєнний час турбота про екологічну ситуацію не змінилася. Навпаки, вона посилилася в очах українців. 

Екологічні проблеми прийшли не з війною, але були досить відчутними ще до війни в Кривому Розі. Що найбільше вплинуло на регіон?

Кривий Ріг – один із найбільших промислових центрів України. Тут розташоване одне з найбільших промислових підприємств країни — металургійна компанія «Арселор Міттал Кривий Ріг», видобувні компанії групи «Метінвест Холдинг». Всього в місті 87 великих підприємств різних галузей промисловості. Більшість цих підприємств було побудовано за радянських часів із застарілими технологіями, що завдає великої шкоди довкіллю регіону. Тому Кривий Ріг, мабуть, те місто, де можна вивчати всі види забруднення. Найактуальніша проблема, якої торкається «Досить труїти Кривий Ріг», – це забруднення повітря. Основним забруднювачем, який дає 80% викидів токсичних речовин у місті, є Arcelor Mittal.

До війни ми перевіряли якість повітря, сприяли порушенню кримінальних справ проти забруднювачів. Паралельно ми проводили просвітницькі кампанії, створювали національну мережу «Досить труїти Україну», проводили аналіз законодавства та брали участь у процесі прийняття екологічних рішень на різних рівнях. Головним нашим досягненням, я вважаю, участь у розробці національної стратегії екологічної безпеки.

Які ви бачите перспективи екологічного розвитку України після війни у ​​вашому регіоні та країні загалом, враховуючи, що важка промисловість все ще відіграє помітну роль в економіці України?

Як кандидат до Європейського Союзу Україна має виконати низку зобов’язань, одним із яких є імплементація міжнародних норм, зокрема тих, що стосуються захисту навколишнього середовища та екологічних прав, а також узгодження українського законодавства з європейськими нормами та стандартами. На наш погляд, це має стати запорукою забезпечення гармонійного балансу між розвитком промисловості та захистом навколишнього середовища. Тому ми маємо певні надії на покращення екологічної ситуації в нашому регіоні. Крім того, національне законодавство вже містить стандарти, що вимагають використання найкращих доступних технологій при перебудові чи відновленні промисловості.

Коментарі надіслані Адрієном Бодуеном

Стаття опублікована за підтримки Heinrich Böll Stiftung | Офіс Париж – Франція.