Довгі роки промислового навантаження, застарілі очисні споруди та, ніде правди діти, наша власна недбалість перетворили ці артерії на зони екологічного лиха. Ми звикли бачити в них лише «стічні канави» для індустрії. Але війна змусила нас подивитися на річки зовсім іншими очима.

• Джерело життя: Карачунівське водосховище на Інгульці — це головне джерело питної води для величезної частини Кривого Рогу. Що якісніша вода в річці, то чистіша й безпечніша вона у наших кранах.
• Стратегічний резерв: в умовах війни, коли ворог нищить критичну інфраструктуру, Інгулець та Саксагань — це наш план «Б». У разі руйнування централізованих мереж саме ці річки можуть стати альтернативними джерелами водопостачання для міста.

Дбати про екологічний та санітарний стан наших річок сьогодні — це не просто «про екологію». Це про національну безпеку та виживання промислової агломерації та її мешканців.

Французький урок: як Париж повернув душу Сені

Коли здається, що все втрачено і наші річки вже ніколи не будуть чистими, варто подивитися на світовий досвід. Наприклад, на Париж.

Для французів Сена — це серце міста. Проте донедавна за романтичними вогнями та мостами ховалася страшна екологічна катастрофа. Велике і багатолюдне місто розбудовувалось тут досить давно, зливаючи свої нечистоти в річку, ховаючи в ній сліди різних правопорушень. У 1970-х роках Сена була біологічно мертвою — через бруд та промислові скиди там виживало лише кілька видів риб. Купатися в ній заборонили ще у 1923 році — понад століття тому!

Але Париж здійснив неможливе. Готуючись до Олімпійських ігор 2024 року, місто запустило грандіозну програму очищення річки, інвестувавши близько 1,4 мільярда євро. Що вони зробили?

• Модернізували застарілу каналізацію.
• Встановили жорсткий контроль за промисловими та побутовими скидами, дощовими стоками.
• Побудували надсучасні очисні та фільтраційні системи.

Результат? Сена знову дихає та оживає! Сьогодні туди повернулося понад 30 видів риб. А найголовніше — на річці знову відкрили зони для суспільного купання (навіть біля Ейфелевої вежі). Париж повернув річці гідність, а людям — безпечну воду.

Від Сени до Інгульця: що можемо зробити ми?

Звісно, кошти вкладені немаленькі, і прямо зараз в Україні зайвих нема. Але історія Сени доводить: природа здатна відновлюватися, якщо люди перестають лише брати й починають повертати. Великі зміни починаються з маленьких кроків, і кожен мешканець регіону може стати частиною порятунку Інгульця та Саксагані.

Еко-звички, які рятують воду (доступно кожному):

1. Ні пластику на берегах: відпочиваєте біля річки, ставка чи затопленого кар’єра? Забирайте все сміття з собою. Пластик розкладається віками, отруюючи воду мікропластиком, який потім повертається до нас у склянці води.
2. Ні хімічній зброї у раковині: обирайте безфосфатні пральні порошки та мийні засоби. Фосфати, потрапляючи у водойми через каналізацію, викликають бурхливе цвітіння синьо-зелених водоростей. Саме через них влітку наші річки перетворюються на зелену кашу, яка тхне і вбиває рибу.
3. Не мийте авто біля річок: нафтопродукти та автохімія змиваються прямо в грунтові води та русла. Для цього є спеціальні мийки з замкнутим циклом очищення води.
4. Дотримуйтесь водоохоронних зон: в їх межах заборонено займатись городництвом, влаштовувати вигрібні ями та вчиняти інші дії, що сапричинять забруднення водойм.

Що має робити місто та бізнес (на чому ми наполягаємо):

• Жорсткий еко-контроль та моніторинг стану водойм: великі промислові підприємства і дрібний бізнес міста мають модернізувати/впровадити свої системи очищення стічних вод. Часи безконтрольного скидання токсинів мають піти у минуле.
• Розчищення русел та ревіталізація: русло Саксагані змінено, у деяких районах вона тече підземним тунелем.  Обидві наші річки зарегульовані греблями та водосховищами, подекуди замулені та заросли очеретом. Місту потрібні локальні програми з розчищення берегів від заростей, сміття та мулу.
• Вільний водозбір: в багатьох європейських містах, де береги річок були в ХХ сторіччі закатані в бетон, зараз йдуть зворотні процеси: бетонні поверхні замінюють на більш природні, які не заважають природному водозбору. Кривому Рогу такі матеріали годі й шукати: скельних порід у нас вистачає.

Наш висновок

Крапля за краплею. Рішення за рішенням. Відповідальність за відповідальністю.

Якщо Париж зміг оживити Сену після століть забруднення, то Кривий Ріг точно здатний захистити свій Інгулець та свою Саксагань. Наші річки — це не фон для індустріальних фотографій. Це наше життя, наше здоров’я і наша безпека під час війни. І наші джерела водопостачання, основного та альтернативного.

Давайте почнемо поважати воду, яку п’ємо!