Минуло вже два роки з моменту однієї з найбільших екологічних та гуманітарних катастроф сучасності — руйнування греблі Каховської ГЕС. Громадські дослідники ДТКР продовжують вивчати та аналізувати наслідки тих подій. Нагадаємо, що ми досліджували проби залишкових вод, привезених нашими волонтерами незабаром після катастрофи. Свої дослідження проводять і інші учасники ДТУ – запорізьке ГО «Екосенс», наші наукові партнери з лабораторії «Довкола». Високим є і інтерес наукових спільнот до долі цих територій. Зараз вже перші емоції вщухли, тож, попри військові загрози, триває вивчення наслідків для економіки та довкілля регіону. І думки про подальшу його долю досить різні.

Сьогодні представляємо вам працю науковців Херсонського державного аграрно-економічного університету, які провели масштабне дослідження на площі близько 11 млн гектарів, щоб мовою цифр та супутникових знімків показати: Південь змінився назавжди. Фахівці ДТКР  розібрали ці складні наукові звіти та представляють головні висновки про те, чим зараз дихає, як виживає та куди рухається наш регіон, на думку вчених Херсонщини.

🌡 Мікроклімат: коли зникає вода, приходить пустеля

Зникнення велетенського дзеркала води критично вплинуло на мікроклімат та екосистеми всього регіону: 

• порушення вологообігу – осушення водосховища призвело до різкого дефіциту ґрунтової вологи та погіршення мікроклімату. Адже велика водна поверхня десятиліттями пом’якшувала температурні коливання та формувала локальний зволожений мікроклімат. Тепер вочевидь  регіон потерпатиме від сильних посух. 
• ерозія та деградація –  землі без поливу та захисту піддаються жорсткій вітровій ерозії. Супутники фіксують вторинне засолення ґрунтів. Але йдеться не тільки про дефіцит води для зрошення чи промисловості. Дослідники говорять про замкнене коло: що менше вологи залишається в ґрунті, то сильніше він нагрівається. Високі температури послаблюють рослинність, через що земля ще швидше втрачає вологу. У результаті зростають ризики посух, пилових бур і деградації ґрунтів.
• трагедія рослинності –  хоча навесні дно водосховища частково зеленіє завдяки паводкам, літня спека (яка сягає аномальних +40..+42 °С в повітрі та 60-67°C на поверхні ґрунту півдня України) буквально випалює все живе. Понад 75% рослинного покриву на осушеному ложі мають ознаки деградації, спалахують масштабні пожежі. 

📉 Економічні втрати: аграрна криза та «водний стрес»

Аграрний сектор півдня України  тримався на зрошенні, якого тепер немає. Наслідки для економіки катастрофічні: 

• падіння врожайності –  без поливу врожаї зернових та соняшника в окремих зонах впали на 70–90%. Брак снігу взимку та посушлива весна призводять до того, що рослини перебувають у стані постійного критичного «водного стресу». 
• криза тваринництва та переробки – знищення багаторічних зусиль господарників автоматично тягне за собою закриття суміжних підприємств. 
• забруднення акваторій – катастрофа вдарила і по морю. Вимивання токсичних речовин та донних осадів забруднило понад 6800 км² Дніпровсько-Бузької естуарної системи та Чорного моря, де концентрація шкідливих речовин у деяких місцях перевищила норму в десятки разів. 

Деградація зрошуваного землеробства Півдня України має не лише регіональний, а й глобальний вимір. До повномасштабної війни Україна забезпечувала близько 10 % світового експорту пшениці, понад 15 % експорту кукурудзи та майже 50 % світового експорту соняшникової олії. Тому скорочення площ зрошуваного землеробства, зниження врожайності та деградація агроландшафтів впливають не лише на фермерів Півдня України, а й на продовольчу безпеку країн, залежних від української аграрної продукції

👥 Людські долі: виживання на межі

За кожним втраченим гектаром стоять долі конкретних людей. Наші земляки-землероби у прифронтових та деокупованих районах сьогодні працюють у нелюдських умовах: 

«На межі життя і смерті, серед замінованих полів та під постійними обстрілами, фермери намагаються просто зберегти традиції аграрного краю, дати сусідам роботу, сплатити податки та втримати продовольчу безпеку країни».

Брак питної й технічної води, зникнення робочих місць та руйнація звичного укладу життя змушують людей пристосовуватися до нової, набагато жорсткішої реальності.

🔄 Повоєнне відновлення: які є варіанти?

Науковці наголошують: повернутися до того, як було раніше, просто механічно відкривши кран, не вийде. Потрібно змінювати саму модель господарювання. Учені розглядають кілька сценаріїв розвитку подій: 

1. Альтернативне водозабезпечення (локальні рішення): використання очищених стічних або шахтних вод. Наприклад, розраховано варіанти використання каналізаційних стоків після їхнього агрономічного покращення. Проте це може закрити лише близько 3% від колишніх потреб регіону у зрошенні. 
2. Перехід на сухе (богарне) землеробство: зміна культур на більш посухостійкі, відмова від вологолюбних овочевих та технічних сортів, впровадження технологій збереження вологи (No-Till тощо).
3. Природно-штучна екосистема (компромісний сценарій): науковці пропонують варіант часткового відновлення Каховського водосховища у новому форматі — заповнення водою близько 66% (1400 км²) його колишньої площі з об’ємом близько 15тис. км3. Це дозволило б повернути біотоп донного мулу, який очищує воду, і частково відновити баланс, не затоплюючи території, що вже почали відновлюватися природним шляхом. 

📢 Висновок

Каховська катастрофа — це страшний урок того, наскільки людина залежить від природи. Відновлення Півдня не має бути сліпим відбудовуванням радянських гігантських систем. Це шанс для України впровадити найсучасніші європейські підходи: смарт-іригацію, відновлення природних русел річок та адаптацію до кліматичних змін.

Ми маємо підтримувати наших аграріїв та разом із науковцями вимагати екологічно обґрунтованих рішень від держави вже зараз.

Матеріал підготовлено на основі комплексного науково-соціологічного дослідження фахівців Херсонського державного аграрно-економічного університету (2025 р.).