За останнє десятиліття в українському законодавстві відбулося багато змін. Фахівці «Досить труїти Кривий Ріг» та «Право Є» в процесі моніторингу законодавства проаналізувала, які нормативні документи у екологічній сфері втратили чинність та, до яких правових прогалин це призвело.

У 2014 році зупинили дію Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) (ДСП-201-97), які були затверджені наказом МОЗ від 9 липня 1997 р. №201. Офіційна аргументація – документ не відповідав вимогам діючого законодавства та регуляторній політиці країни. Нового нормативно-правового акту на зміну не прийняли.

У правилах діяв пункт, який забороняв розміщення нових джерел забруднення атмосфери на територіях, де його рівні вже перевищували гігієнічні нормативи. А реконструкцію, розширення чи перепрофілювання об’єктів забруднення на таких територіях дозволяли лише за реальної можливості зменшення наявних викидів у атмосферу та підтримки їх рівнів у межах,  встановлених гігієнічними нормативами. Після відміни «Правил» ці питання залишилися неврегульованими.

У попередній редакції ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» були статті 30 та 31. Вони визначали реальні критерії, за якими можна було зробити висновок про безпеку довкілля. У 2017 р. ст. 30 виключили із документа, а ст. 31 змінили. У законі залишилася ст. 35, яка відсилає до «правил», котрі відмінили у 2014 р.

З цього можна зробити висновок, що зараз законодавство не забезпечує право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Правники прийшли до висновку, що вже шість років не забезпечується право громадян на:

проживання в сприятливому навколишньому природному середовищі, безпечному для здоров’я і життя людини;

вимогу усунення різних перешкод при здійсненні цього права у встановленому законодавством порядку;

звернення у відповідні органи за захистом порушеного права з метою його поновлення (відновлення).

«Правила надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 21 березня 2000 р. №54, втратили чинність у січні 2009 р. У грудні 2008 р. затвердили Правила надання послуг з поводження з побутовими відходами (№1070), але з переліку твердих побутових відходів виключили опале листя. Отже регуляція поводження з ним довгий час відсутня. У новому проекті закону «Про управління відходами» №2207-1д закріпили поняття «побутові відходи», до складу яких включено «біовідходи», якими і є опале листя.

Постанова Головного державного санітарного лікаря України № 29 від 01 липня 1999 року. Нею затверджувалися «Державні санітарні правила та норми: 2. Комунальна гігієна. 2.7. Ґрунт, очищення населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона ґрунту. «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення» (ДСанПіН 2.2.7.029-99). Документ втратив чинність у серпні 2014 р.

На його заміну розробили проект «Встановлення класу небезпеки відходів». В ньому визначені основні поняття і терміни, які характеризують підходи до класифікації відходів та їх паспортизації, принципи визначення небезпеки відходів, вимоги щодо безпечного поводження з ними.

Проте на сьогодні правила встановлення класу небезпеки відходів відсутні. Підприємство може самостійно визначати клас небезпеки, укладаючи договір з підприємствами, що здійснюють відповідні лабораторні дослідження. Небезпечні відходи необхідно обліковувати під час інвентаризації.

Така ситуація загрожує довкіллю. Відсутність обмежувальних приписів є одним із наслідків відсутності забезпечення невідворотності покарання за порушення. Це надає можливість для порушень у сфері поводження з небезпечними відходами.

У заключній публікації цього циклу ми надамо бачення фахівців коаліції ДТКР стратегії роботи та адвокації змін у законодавстві для громадських організацій.